Шановні колеги! Щиро вітаю з нашим святом! Бажаю хороших і здібних учнів, задоволення від своєї праці,достатку,вдячності батьків і всіляких гараздів.

Нашій рідній школі 165! З Днем народження!!!

27 вересня наша школа святкує свій День народження

Методичні рекомендації щодо організації та змісту вивчення основ здоров’я у 2016/2017 навчальному році

Методичні рекомендації щодо організації та змісту вивчення основ здоров’я у 2016/2017 навчальному році
 Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016 № 1/9-437 розміщуємо методичні рекомендації щодо організації та змісту вивчення основ здоров’я у 2016/2017 навчальному році.
Організація навчально-виховного процесу в ЗНЗ ІІ-ІІІ ступенів у 2016/2017 навчальному році здійснюється відповідно до:
 наказів МОН України:
 1. від 14.07.2016 № 826 “Про затвердження навчальних програм для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів”
2. від 03.06.2016 № 617 “Про організацію доопрацювання навчальних програм для учнів 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів”
 3. від 10.05.2016№ 491 «Про надання підручникам грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».
 листів МОН України:
 1. від 09.06.2016 № 1/9-296 «Про структуру 2016/2017 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів».
 2. від 12.07.2016 № 1/9-364 «Про організаційно-методичні засади забезпечення навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2016/2017 навчальному році».
3. від 17.08.2016 № 1/9-437 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах».
 Головне завдання навчання предмета «Основи здоров’я» – вплинути педагогічними методами на свідомість і поведінку учнів шляхом розвитку у них життєвих і спеціальних навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки і гармонійного розвитку.
Концентричний спосіб систематизації змісту навчального предмета «Основи здоров’я» дозволяє змінювати, ускладнювати навчальний матеріал, маневрувати його вивчення відповідно до конкретних пізнавальних ситуацій.
 Вивчення предмета «Основи здоров’я» у 2016/2017 навчальному році здійснюватиметься за навчальними програмами: 5-8 класи - Програма для загальноосвітніх навчальних закладів.
Основи здоров’я. 5– 9 класи. (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.06.2012 № 664); 9 класи - Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи здоров’я. 5–9 класи. – К.: Ірпінь: Перун, 2005 (лист МОН від 23.12.2004 №1/11-1166). Результатом навчання має бути розвиток здоров’язбережувальних компетенцій учнів, зокрема, збільшення обсягу знань щодо збереження життя та зміцнення здоров’я, поглиблення навичок та умінь (зокрема прийняття рішень, розв’язання проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, самооцінки та почуття гідності, протистояння негативному психологічному впливові, подолання емоцій та стресу, а також розвиток співчуття і відчуття себе як громадянина), усвідомлення учнями необхідності відповідати за своє життя і здоров’я.
 При плануванні вивчення основ здоров’я учнями 8 класу вчителю необхідно керуватися, насамперед, принципами наступності, перспективності, активності та емоційності.
 У 8 класі вчителю необхідно: - ознайомитися з сучасною концепцією здоров’я, безпеки і розвитку, принципами навчання на засадах розвитку життєвих навичок; - оволодіти сучасними педагогічними методиками, передусім, інтерактивними (тренінговими) формами групової роботи; - користуватися якісними навчально-методичні матеріалами і перевіреними джерелами додаткової інформації; - бути відданим справі навчання дітей здоров’ю, розуміти і визнавати актуальні потреби, інтереси і вікові можливості учнів; - знати, як забезпечити підтримку батьків і колег.
Засоби реалізації змісту предмета «Основи здоров’я» спрямовують діяльність учня на розвиток його активності у засвоєнні істин здорового способу життя на розвиток продуктивного і творчого мислення. З цією метою доцільно використовувати у навчально-виховному процесі завдання, що різняться за характером пізнавальної діяльності учнів (рецептивні, репродуктивні, творчі) та ураховують навчальні і розвивальні цілі (на усвідомлення навчального матеріалу, застосування знань та умінь за зразком, творче застосування набутих знань, формування емоційно- ціннісного ставлення). Постійної уваги учителя заслуговує співпраця з батьками, дорослими членами сім’ї. Слід звернути увагу учнів і батьків на співпрацю при виконанні завдань, спрямованих на моделювання здоров’язбережувальних компетенцій дітей. Програмою передбачена обов’язкова участь дорослих у виконанні таких завдань (позначені у програмі *). Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів має відбуватися постійно, на усіх етапах розвитку здоров’язбережувальних компетенцій. Особливістю оцінювання здоров’язбережувальної діяльності дитини є відзначення як позитивного навіть мінімального досягнення в школі, вдома, у громаді, для чого необхідна тісна співпраця учителя з батьківською громадою. Партнерство школи і батьківської громади щодо здоров’язбереження дітей уможливлює: участь батьків у навчанні і вихованні дітей в умовах школи; спільну відповідальність за навчально-виховний процес; підвищення рівня здоров’язбережувальної компетентності членів сім’ї; участь батьківської громади у прийнятті рішень щодо здоров’я дітей, підвищення значимості громади в управлінні життя суспільства; поліпшення здоров’язбережувального середовища школи.Рекомендуємо за рахунок годин варіативної складової запроваджувати факультативи з формування здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, насамперед у 10–11 класах, забезпечуючи таким чином неперервність і наступність шкільної превентивної освіти. Для проведення факультативних занять у загальноосвітніх навчальних закладах рекомендуємо користуватися програмами та навчально-методичною літературою, схваленими Міністерством для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Вивчення предмета у 8 класі здійснюватиме за підручниками, рекомендованими Міністерством. Зміст, структура, методичний апарат підручників підпорядковані загальній меті – формуванню і розвитку здоров'язбережувальної комптентності учнів. Навчально-методичне забезпечення, рекомендоване Міністерством до використання в навчальних закладах, зазначено у Переліках навчальних програм, підручників та навчально- методичних посібників, розміщених на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти і науки України та Інституту модернізації змісту освіти. Джерела: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/metoduchni.html http://www. академія.com.ua/?p=759

Програмно-методичні засоби та електронні засоби навчання:

 Програмно-методичні засоби та електронні засоби навчання: - «Віртуальна хімічна лабораторія, 8–11 клас»; - ПМК «Органічна хімія, 10-11 кл.» (ЗАТ «Транспортні системи»); - ПМК Таблиця Менделєєва (ХДПУ ім. Г. С. Сковороди). 2. Спеціалізовані Інтернет – ресурси: - 10TUhttp://school-collection.edu.ruU10T – Єдина колекція ЦОР,що містить відео досліди, які важко проводити в умовах уроку; - 10Thttp://chemistry-chemists.com/ 10T – електронний журнал «Химия и Химики» містить: відео досліди, цікаві досліди, олімпіадні задачі, статті за науками природничо- математичного циклу, корисну інформацію для професійних хіміків; - 10Thttp://alhimikov.net/video/10T - сайт містить відеофільми і властивості речовин та історію хімії; - 10Thttp://portfolio.1september.ru10T – сайт «Фестиваль исследовательских и творческих работ учащихся» стане у нагоді вчителям, які працюють за проектною методикою; - 10Thttp://www-chemo.univer.kharkov.ua/olympiad.htm#210T – сайт «Хімічні олімпіади на Фейсбук»; - 10Thttp://osvita.ua/school/lessons_summary/chemistry/10T; - 10Thttp://chemturnir.org.ua/html/results_u.htm; 10T - 10Thttp://chemists.at.ua/publ10T ; - 10Thttps://chemolymp.wordpress.com/%d0%b7%d0%b0%d0%b4 %d0%b0%d1%87%d0%b8/10T - 10Thttp://www.diagram.com.ua/tests/himija/index.shtml;10T - 10Thttp://www.helianthus.com.ua/; - 10Thttp://www.proshkolu.ru/user/labolga/folder/659693/;10T - 10Thttp://ukrintschool.org.ua/methodics/chemistry.html.10T Неабиякого значення набуває використання інтерактивної дошки на уроках хімії, яку можна вважати «технічним засобом та елементом педагогічних технологій», а також універсальним інтерактивним аудиторним лабораторно-тренажерним навчальним комплексом, призначеним для підвищення ефективності навчального процесу і розв’язання навчальних і методичних задач усіх типів і форм навчання.

Нормативно-правове, навчально-методичне, матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу з хімії 2016-17 навчальний рік

Нормативно-правове, навчально-методичне, матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу

Нормативно-правове та навчально-методичне забезпечення викладання хімії у 2016/17 навчальному році здійснюється відповідно до чинних нормативних документів та навчальних програм:

- Закону України «Про загальну середню освіту»;

- Листа МОН України від 09.06.2016 № 1/9-296 «Про структуру 2016/2017 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів»;

 - Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти (освітня галузь «Природознавство»). (Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1392 http://mon.gov.ua/

 - у 7–8 класах за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7–9 класи зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 29.05.2015 № 585;

- у 9 класах за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7–9 класи. – К. : Ірпінь: Перун, 2005;

- у 8–9 класах з поглибленим вивченням хімії – Програма для 8–9 класів із поглибленим вивченням хімії;

- у 10–11 класах за програмами для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення. 10–11 класи. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. - Навчальні програми курсів за вибором та факультативів із хімії: Варіативна складова Типових навчальних планів. 5– 12 класи / упор. : О. А. Дубовик, С. С. Фіцайло. – Тернопіль : Мандрівець, 2010. - Навчальні програми курсів за вибором та факультативів із хімії: Варіативна складова Типових навчальних планів. 8– 11 класи / упор. : Г. Дубковецька, Ю. Каліночкіна. – Тернопіль : Мандрівець, 2010. Навчальна програма «Хімія 7–9 клас» зі змінами розміщено на сайті (http://iitzo.gov.ua/serednyaosvita-navchalni-prohramy/). Програма позбавлена жорсткого поурочного поділу, вчителі можуть обирати послідовність розкриття навчального матеріалу в межах окремої теми, але так, щоб не порушувалась логіка його викладу. Обласні, районні та міські методичні кабінети (об’єднання) не можуть втручатися в такі питання, оскільки це винятково компетенція вчителя. Навчально-методичне забезпечення, рекомендоване Міністерством освіти і науки України до використання в навчальних закладах, зазначено у переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, розміщених на 10 офіційному веб-сайті Міністерства (www.mon.gov.ua). Дозволяється використовувати підручники з відповідним грифом Міністерства, що видані в попередні роки, враховуючи при цьому зміни у програмах. Щодо додаткової навчально- методичної літератури, то вчитель вільний у її виборі й може застосовувати таку, що найкраще реалізовує його методику навчання. Також залишаються актуальними методичні рекомендації Міністерства щодо організації навчально-виховного процесу і вивчення базових дисциплін попередніх років. Тексти методичних рекомендацій розміщені на сайті МОН (http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical￾recommendations) та в Інформаційних збірниках Міністерства освіти і науки відповідних років. Адміністраціям навчальних закладів рекомендуємо здійснювати внутрішньошкільний контроль щодо упровадження Державного стандарту під час вивчення хімії та дотримання вимог програм. Резервний час використовується на розсуд учителя або рекомендуємо звернути увагу вчителів на можливе виділення годин на опанування складних тем, або тем, що закладені у Програмі підготовки до ЗНО з хімії, зокрема: - для 7 класу: на удосконалення навичок складання формул сполук і визначення валентності елемента у сполуці, обчислення масової частки хімічного елемента у сполуці (у тому числі в комплексних та органічних сполуках), запис молекулярних формул речовин за структурними; - для 8 класу: на удосконалення навичок розписування електронних конфігурацій р- та d-елементів, роз’ясненя поняття про перший та другий збуджений стан атома деяких хімічних елементів, а також розв’язування розрахункових задач з теми «Взаємозв’язок між основними хімічними величинами: маса, кількість речовини, об’єм, відносна густина газів»; - для 9 класу: на поглиблення знань про постійний склад кристалогідратів, удосконалення навичок розв’язування розрахункових задач по темі «Розрахунок вмісту кристалізаційної води у складі кристалогідрату», закріпленню знань із теми «Вплив температури, тиску та концентрації речовин на зсув хімічної рівноваги», «Якісні реакції в органічній хімії».11 Розвантаження навчальної програми з хімії для 7–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів здійснено за такими напрямами: у 8 класі конкретизовано зміст навчального матеріалу та вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у розділі «Повторення найважливіших питань курсу хімії 7 класу»; у темі «Основні класи неорганічних сполук» додано матеріал про амфотерні сполуки (включення амфотерних сполук не ускладнює вивчення навчального матеріалу, а більше пов’язує його з попередньо вивченим, оскільки хімічний склад і властивості речовин логічно пов’язуються з розміщенням хімічних елементів у періодичній системі); у 9 класі у змісті навчального матеріалу теми «Початкові поняття про органічні сполуки» уточнено, що вивчаються тільки перші 10 гомологів метану; у рубриці «Домашній експеримент» зменшено кількість дослідів (у 7 класі з п’яти до трьох, у 9 класі – з чотирьох до двох) та спрощено зміст робіт з огляду на техніку безпеки під час виконання деяких дослідів і необхідні для цього матеріали. В усіх класах введено нову рубрику «Навчальні проекти», у якій наведено орієнтовні теми проектів. Учитель та учні можуть пропонувати власні теми. Метод проектів, орієнтований на творчу самореалізацію особистості в процесі самостійної роботи учнів під керівництвом учителя, відіграє активну роль у формуванні ключових компетентностей учня, оскільки потребує самостійного здобуття знань, умінь під час виконання практичних дій. Учень (учениця) має обрати одну з запропонованих тем і виконати протягом навчального року щонайменше один проект самостійно або у групі учнів. Зважаючи на те, що усі теми проектів мають міжпредметний характер, головним стає уміння пов’язати набуті в різних курсах знання і застосувати їх на практиці. Перед початком проектної роботи для її ефективної організації слід пояснити учням алгоритм його виконання: -визначити проблему, що буде вивчатися; -спроектувати роботу; -знайти інформацію; -провести дослідження; -презентувати роботу; - створити портфоліо. Форма представлення (презентація) результатів проекту може бути різною: як у друкованому або мультимедійному вигляді, так і у вигляді вистав (вечорів), уроків-конференцій.  Оцінювання навчальних проектів здійснюється індивідуально, за самостійно виконане учнем завдання чи особистий внесок у груповий проект або за повноту розкриття теми дослідження й презентацію індивідуального проекту: - бали низького рівня учень (учениця) отримує у разі подання роботи (або частини роботи) реферативного характеру без визначення мети й завдань проекту, а також без висновків за його результатами; - бали середнього рівня – за фрагментарну участь у дослідженні, хоча й за умови її вчасного виконання; - бали достатнього рівня – за правильне виконання своєї частини роботи у разі, якщо він не брав участі в підсумковому обговоренні і формулюванні висновків за результатами дослідження; - бали високого рівня – за дослідження з повним розкриттям теми, належним оформленням роботи і презентацією індивідуального проекту або точне, вчасне виконання своєї частини спільного дослідження, визначення мети і завдань, активну участь в аналізі результатів і формулюванні висновків. Захисту проектів можна присвятити частину відповідного за змістом уроку або окремий урок. У такому разі в класному журналі у графі «Зміст уроку» робиться запис: «Представлення результатів навчального(их) проекту(ів)» із зазначенням його (їх) тематики. У випадку виконання навчального проекту на уроці у класному журналі робиться запис «Навчальний проект» із зазначенням його теми. Наприклад, у 7 класі з теми «Початкові хімічні поняття» одна із передбачених тем навчального проекту – «Речовини і хімічні явища в літературних творах і народній творчості». Для розкриття теми необхідні знання з хімії, літератури (як української, так і зарубіжної), іноземної мови, історії, географії, музичного й образотворчого мистецтва, біології, трудового навчання. Вид діяльності учнів у ході виконання проекту за цією темою залежить від бажання учнів і учителя. Цей навчальний проект може бути, наприклад: творчим – тематичний вечір за змістом фольклорних творів; рольовим – вивчення технології одного з народних промислів і літературних джерел, де цей промисел згадується; дослідницьким – вивчення зміни забарвлення деревини при обробці її розчинами різних хімічних сполук; інформаційним – порівняння творів літератури, музичного 13 образотворчого мистецтва різних народів, де є інформація про речовини і хімічні процеси; практико-орієнтованим – визначення барвників природного походження, що можуть застосовуватися для фарбування тканини, крейди, яєць-крашанок тощо. Який саме проект виконувати – дослідницький, творчий, інформаційний тощо – обирають учні. Представлення результатів таких різнопланових проектів на одну тему можна запланувати на одному уроці або провести у позаурочний час. Зазначена форма навчання хімії є найбільш ефективною, запровадження якої передбачає організацію пізнавальної діяльності школярів як на уроці, так і в позаурочний час. Це вимагає додаткової роботи учителя: інструктажу учнів щодо виконання теоретичної роботи чи хімічних дослідів, організації і поетапного контролю виконання проекту. Матеріали для підготовки уроків і занять висвітлено на сторінках педагогічної методичної преси: у журналах «Біологія і хімія в рідній школі» (видавництво «Педагогічна преса»), «Хімія. Шкільний світ», «Хімія» (видавнича група «Основа»), у науково-популярних журналах для школярів – «Колосок», «Хімія для допитливих», «Країна знань» тощо.

 Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів

 наказу МОН України від 21.08.2013 № 1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти» розроблені орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи з хімії набувають чинності поетапно: - у 7 класах загальноосвітніх навчальних закладів – із 2015/16 навчального року; - у 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів – із 2016/17 навчального року; - у 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів – із 2017/18 навчального року. Оцінювання здійснюється у процесі повсякденного вивчення результатів навчальної роботи учнів, а також за результатами  перевірки навчальних досягнень школярів: усної (індивідуальне, групове, фронтальне опитування), письмової (самостійна робота, контрольна робота, тематична контрольна робота, тестування та інші). При оцінюванні рівня навчальних досягнень з хімії враховується: – оволодіння хімічною мовою як засобом відображення знань про речовини і хімічні явища; – рівень засвоєння теоретичних знань; – сформованість експериментальних умінь, необхідних для виконання хімічних дослідів, передбачених навчальною програмою; – здатність учнів застосовувати набуті знання на практиці; – уміння розв’язувати розрахункові задачі. Усі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за характеристиками, наведеними в таблицях.

Матеріально-технічне забезпечення

Вимоги до обладнання кабінету хімії та проведення в ньому урочної та позаурочної навчальної діяльності регламентуються пакетом нормативних документів: 1. Положення «Про навчальні кабінети з природничо- математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів»; затверджено наказом МОНмолодьспорту від 14.12.2012 № 1423; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 січня 2013 р. за № 44/22576. 2.Правила безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2012 за № 332/21644. 3.Інструктивно-методичні матеріали. «Безпечне проведення занять у кабінетах природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладів». 4. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770. Відповідно до цих документів на початку навчального року розробляються та оновлюються всі інструкції з безпеки життєдіяльності, строк дії яких не більше п’яти років. У кабінетах хімії обов’язково має бути інструкція з безпеки життєдіяльності під час роботи у кабінеті, яка затверджується наказом по  навчальному закладу і може бути розроблена завідуючим кабінетом. Під час розробки такої інструкції варто опиратися на нормативні документи, зокрема, лист МОН від 01.02.2012 № 1/9- 72 «Безпечне проведення занять у кабінетах природничо- математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладах». До роботи у кабінеті хімії допускаються учні, що пройшли вступний та первинний інструктажі, про що мають бути записи у журналі реєстрації інструктажів із безпеки життєдіяльності. У наявності в кабінетах-лабораторіях має бути «Інструкція з охорони праці під час підготовки і проведення лабораторних та практичних робіт», «Інструкція з охорони праці при роботі зі скляним посудом та іншими виробами зі скла у кабінеті хімії», «Інструкція при роботі з органічними розчинниками у кабінеті хімії», «Інструкція роботи з кислотами і лугами у кабінеті хімії», «Інструкція роботи з металевим натрієм у кабінеті хімії», «Правила користування витяжною шафою у кабінеті хімії», «Правила зберігання хімреактивів у кабінеті хімії», «Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом», «Методичні поради щодо зберігання та використання хімічних реактивів і прекурсорів» (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів»). Усі документи вчителі можуть знайти на офіційних веб- сайтах МОН України www.mon.gov.ua.  

Особливості організації навчального процесу З ХІМІЇ у 8 класі

Особливості організації навчального процесу у 8 класі

Структура програми для 8 класу зазнала найбільших змін порівняно з програмою 2005 року. Традиційно спершу вивчали основні класи неорганічних сполук, що слугувало фактологічним підґрунтям для вивчення періодичного закону й будови речовин. За такої послідовності теоретичні знання стають самоціллю для основної школи, оскільки застосовуватимуться вони будуть лише в старшій школі під час вивчення хімії елементів. Нова структура програми дає змогу розгорнуто вивчати неорганічні сполуки на основі знань про будову речовин і періодичний закон, оскільки зміст курсу 7 класу забезпечує для цього мінімальні знання про оксиди, основи, кислоти. 32 Методичні рекомендації щодо викладання деяких тем у 8 класі за новою програмою, зазначено у Додатку 1. Відповідно до наказу МОН України від 10. 05.2016 № 491 Про надання підручникам грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» в 2016/17 навчальному році у 8 класі (за новою програмою) хімію рекомендовано викладати за такими підручниками: 1. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автор Буринська Н. М.). Навчальний матеріал повністю відповідає встановленим у сучасній науці положенням та термінології, подано на високому науковому рівні, стисло й коректно використана наукова термінологія. Текст не перевантажений і містить кольорове виділення головних понять чи термінів та містить висновки після кожного параграфа. У підручнику розроблена автором система завдань, спрямованих на закріплення, систематизацію, самостійну навчальну діяльність та розвиток творчих здібностей учнів. Доступно викладено алгоритм обчислень за хімічними рівняннями, наведено зразки розрахункових задач. 2. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автор Гранкіна Т. М.). У підручнику закладені можливості для реалізації ідей особистісно- орієнтованого підходу. Завдання різноманітні, передбачена можливість для самостійної та експериментальної роботи учнів, наведені приклади розв’язування типових задач і вправ. 3. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автор Григорович О. В.). У підручнику визначення кожної теми розпочинається невеликим анонсом з елементами інтриги, функція якого – зацікавити учня. Зміст параграфів розпочинається питаннями та завданнями, що актуалізують знання школярів. Інноваційним є розроблений електронний додаток до підручника, вказівки для роботи з яким чітко прописано у вступній частині. 4. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автори Дячук Л. С., Гладюк М. М.). Підручник містить описи практичних робіт, лабораторних дослідів, домашніх експериментів. У кінці кожного параграфа запропоновані висновки, в яких викладаються основні положення даної теми. Наявність додаткових рубрик сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу. До підручника є електронна версія, яка дає змогу переглядати фото, відео за темами, виконувати тести.33 5. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автори Лашевська Г. А., Лашевська А. А.). Підручник у цілому відповідає навчальній програмі, ідеям особистісно- орієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів. Містить велику кількість ілюстрацій, пояснювальних схем та алгоритмів рішення, завдань різного ступеня важкості, а також присутність науково-популярних, художніх текстів, епіграфів. 6. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автори Попель П. П., Крикля Л. С.). Предметна складова підручника реалізована на високому науково- методичному рівні. Основний зміст підкріплюється засобами наочності, тому старанне опрацювання учнями цього підручника сприятиме формуванню в них внутрішньопредметних зв’язків, системних знань із предмета та ключових компетентностей. 7. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автор Савчин М. М.). Текст підручника супроводжується цікавими фотографіями та схемами. Для кращого засвоєння матеріалу пропонуються різнорівневі завдання, наводяться цікаві приклади, додаткова інформація, завдання для домашнього експерименту. Підручник сприяє формуванню в учнів предметної та ключової компетентностей. Автор пропонує систему розвиваючих завдань, які допоможуть учню краще засвоїти та застосувати вивчене не тільки в навчальних, а і в життєвих ситуаціях. 8. «Хімія» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автор Ярошенко О. Г.). Зміст підручника для 8-класу спрямован на розвиток особистості учнів, формування екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення. Навчальний матеріал підручника має чітке структурування текстів: виокремлені основний та додатковий навчальний матеріали, поза текстові компоненти, дидактично виправдане їх співвідношення. Додаткова інформація не перевантажує параграф підручника, а доповнює його цінним науковим матеріалом. Через зміст реалізується система внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків. Належний науковий рівень викладу теоретичного матеріалу вдало поєднується з його доступністю. Параграфи розпочинаються короткою інформаційною довідкою про те, які основні вимоги до навчальних досягнень учнів із хімії допоможуть реалізувати зміст 34 цього параграфа. Доповнюють і конкретизують зміст параграфів ілюстрації підручника. 9. «Хімія для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії» підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автор Бутенко А. М.). У цілому змістове наповнення відповідає навчальній програмі з хімії. Навчальний текст кожного параграфа розпочинається завданнями до теми. Матеріал складається з наукового тексту, малюнків, схем, таблиць. Виділено основні поняття, закони та визначення. Подані після кожного розділу висновки є дуже об’ємними і повторюють основні визначення, поняття, терміни попередніх параграфів. У тексті поєднано науковий та наково- популярний стилі. Запропонована інформація відповідає положенням сучасної науки. Велика увага приділена алгоритмам розв’язування задач різних типів. Із експертними висновками щодо кожного підручника можна ознайомитись на сайті Інституту модернізації змісту освіти на сторінці «Підручники» в рубриці «Конкурсний відбір проектів підручників для учнів 8 класу ЗНЗ» або за посиланням: 10Thttps://drive.google.com/folderview?id=0B3m2TqBM0APKQmo yRkdUNmN5T0E&usp=sharing10T; 10Thttps://drive.google.com/file/d/0B3m2TqBM0APKUkFJYXVndn FBbVE/view

Програма з хімії за новим Держстандартом ПРОГРАМА З ХІМІЇ 7-9 КЛАСИ ЗА НОВИМ ДЕРЖСТАНДАРТОМ

---

Програма

для загальноосвітніх навчальних закладів

ХІМІЯ  7-9 класи

Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

від 06.06 2012 р.  № 664 «Про затвердження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних  закладів ІІ ступеня»

Навчальна програма з хімії для 7-9 класів підготовлена робочою групою у складі: Л. П. Величко, завідувач лабораторії хімічної і біологічної освіти  Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор  (керівник групи); О. А. Дубовик, начальник відділення науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти; З. В.Котляр, учитель гімназії №1 м. Люботин Харківської області; С. П. Муляр, методист райнного методичного кабінету м. Сарни Рівненської області;
В. О. Павленко, доцент кафедри неорганічної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат хімічних наук, доцент; Л. Л. Свинко, вчитель ліцею НТУУ «КПІ» м. Києва, кандидат хімічних наук; Н. В. Титаренко, методист вищої категорії  КП «Центр моніторингу столичної освіти»; О. Г. Ярошенко, професор кафедри теорії та методики природничо-географічних дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук  України.            

Пояснювальна записка

Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної культури людства, а хімічна освіта – невідокремною складовою загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює, творить в умовах використання високих технологій, змушена протистояти екологічним ризикам, зазнає різнобічних упливів інформації.    Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному рівні.

Згідно з метою освітньої галузі «Природознавство» та її хімічного компонента, визначеною в новій редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, навчання хімії в школі спрямовується на  розвиток засобами предмета особистості учнів, формування їхньої загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок. У зв’язку з цим ставляться такі завдання навчання хімії в основній школі:

n  опанувати наукову хімічну термінологію, науковий зміст основних хімічних понять, законів;

n  формувати уявлення про методи хімічної науки;

n  розкрити роль хімічних знань у поясненні природи речовин і суті хімічних явищ; значення хімії в житті людини;

n  сприяти застосуванню хімічних знань на практиці;

n  формувати ключові компетентності учня, його екологічну культуру, навички безпечного поводження з речовинами;

n  розвивати здатність до самоосвіти;

n  розвивати експериментальні уміння;

n  виробляти критичне ставлення до інформації хімічного характеру;

n  створити підґрунтя для подальшого навчання хімії у старшій школі.

Програма реалізує змістові лінії хімічного компонента освітньої галузі «Природознавство»: хімічний елемент, речовина, хімічна реакція, методи наукового пізнання в хімії, хімія в житті суспільства.

В основній школі надається мінімальна за обсягом, але функціонально цілісна система знань з основ хімічної науки, достатня для подальшої освіти і самоосвіти учнів.

Зміст програми структуровано на основі фундаментальних наукових ідей хімії, з урахуванням вікових особливостей учнів і часу, відведеного на вивчення предмета. В основній школі хімію вивчають за типовим навчальним планом з таким розподілом годин: 7 кл. – 1, 5 год., 8, 9 кл . – 2 год. на тиждень. Обрано таку послідовність викладання навчального матеріалу:

7 клас. Вступ. Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Кисень. Тема 3. Вода.

8 клас. Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома. Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини. Тема 3. Кількість речовини, розрахунки за хімічними формулами. Тема 4. Основні класи неорганічних сполук.  

9 клас. Тема 1. Розчини. Тема 2. Хімічні реакції. Тема 3. Початкові поняття про органічні сполуки. Тема 4. Узагальнення знань з хімії.

У 7 класі на рівні складу речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, хімічний елемент, прості й складні речовини), розпочате у природознавчих курсах 1-5 класів; формуються нові поняття (хімічна формула, валентність, хімічна реакція). Ознайомлення (в загальному) зі структурою періодичної системи хімічних елементів і складом атома передбачено програмою задля того, щоб учні мали змогу встановити взаємозв’язок між розташуванням елементів у періодичній системі та їхньою валентністю, використовувати інформацію, яку містить періодична система, про відносні атомні маси хімічних елементів.

            Деякі властивості простих і складних речовин розглядаються на прикладах кисню і води в наступних двох темах. Хімічні процеси добування кисню є підставою для ознайомлення з законом збереження маси речовин під час хімічних реакцій та хімічними рівняннями.    На основі хімічних властивостей кисню вводиться поняття про реакцію сполучення та оксиди металічних і неметалічних елементів.

            Вивчення хімічних властивостей води дає змогу розглянути взаємодію оксидів з водою та ознайомитися з характером гідратів оксидів. Це забезпечує мінімальну фактологічну базу про сполуки хімічних елементів і їхні властивості для подальшого вивчення періодичного закону і хімічного зв’язку у 8 класі.

            На цьому етапі навчання хімії триває формування поняття про розчин та його компоненти, масову частку розчиненої речовини (пропедевтичні знання надавались на уроках природознавства). Учні навчаються виготовляти розчини, розв’язувати задачі на обчислення кількісного складу розчину, визначення масової частки розчиненої речовини.

У 8 класі змінено логіку викладення навчального матеріалу порівняно з попередньою програмою. На початок винесено теоретичний матеріал про періодичний закон, будову атома, хімічний зв’язок і будову речовин. Вивчення будови атома дає змогу пояснити причину явища періодичності зміни властивостей хімічних елементів і їхніх сполук, розкрити на вищому теоретичному рівні поняття валентності елементів у хімічних сполуках, з’ясувати електронну природу ковалентного та йонного хімічного зв’язків, розглянути поняття про ступінь окиснення та ознайомити з правилами його визначення у сполуках. Така послідовність має сприяти більш усвідомленому складанню учнями хімічних формул сполук, прогнозуванню їхніх властивостей.

У наступній темі «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами» формується поняття про кількість речовини та одиницю її вимірювання – моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний об’єм газів, відносну густину газів. Абстрактні поняття про атоми і молекули набувають реальних кількісних характеристик. Засвоєння знань з теми допоможе учням зрозуміти кількісні відношення між речовинами у хімічних реакціях (добирання коефіцієнтів) і полегшити кількісні розрахунки за хімічними рівняннями.

Далі вивчається тема «Основні класи неорганічних сполук», яка має переважно фактологічний характер.

За такої послідовності тем вивчення неорганічних речовин нині набуває теоретичного підґрунтя, яке становлять періодичний закон, будова речовин, кількісні відношення в хімії. Хімічний склад і властивості речовин логічно пов’язуються з розміщенням хімічних елементів у періодичній системі, а в практичній частині програми є змога поступово перейти від простих до складніших хімічних реакцій і розрахункових задач.

У першій темі 9 класу  дається поняття про дисперсні системи, колоїдні та істинні розчини. Розглядається будова молекули води, її властивості пояснюються із залученням поняття про водневий зв’язок. Водні розчини кислот, основ і солей та реакції між ними вивчаються з погляду електролітичної дисоціації. Вводиться поняття про рН розчину, зважаючи на важливість визначення якісних характеристик харчової та іншої продукції.

Наступна тема має узагальнювальний характер щодо ще однієї групи об’єктів хімічної науки – хімічних реакцій. Формування цього ключового поняття хімії відбувається на якісно новому рівні завдяки розвитку початкових уявлень про хімічну реакцію та можливості залучити попередньо набуті знання про реакції за участю неорганічних речовин.

Органічні сполуки вивчаються на рівні молекулярного складу; для вуглеводнів, спиртів і етанової кислоти передбачено також складання структурних формул. Хімічні властивості розглядаються в обмеженому обсязі, а саме реакції горіння; реакції етанової кислоти наводяться для порівняння її з неорганічними кислотам. Поняття про гомологію розглядається на прикладі гомологів метану. Ізомерія, правила утворення назв органічних сполук не розглядаються.

Узагальнення знань з курсу хімії основної школи присвячується ключовим світоглядним питанням про багатоманітність і взаємозв’язки речовин, значення хімії в житті суспільства.

Вивчення хімії у 8 й 9 класах розпочинається кількагодинним повторенням відомостей, що є базовими. Це повторення важливе в тому плані, що актуалізує знання учнів, збережені в довготривалій пам’яті.

Отже, в основній школі даються відомості з розділів загальної, неорганічної та органічної хімії. Такий зміст курсу хімії забезпечує його відносну завершеність. З одного боку, він дає основи хімічних знань, необхідні для повсякденного життя і загальнокультурної підготовки тим школярам, які не збираються обирати профілі навчання, пов’язані з хімією. З іншого боку, цей курс є підґрунтям для подальшого вдосконалення хімічних знань випускників основної школи як у старшій школі, так і в інших навчальних закладах.

            Крім традиційних питань, що стосуються хімічних елементів, речовин і реакцій, увага приділяється висвітленню методів наукового пізнання в хімії, ролі теоретичних і експериментальних досліджень.   

            Зміст матеріалу має чітке спрямування на збереження довкілля і здоров’я людини завдяки увазі до проблем чистоти повітря і води, вивченню біологічної ролі кисню, озону, води, розчинів, окисно-відновних реакцій, основних неорганічних і органічних речовин, згубної дії алкоголю.

            Посиленню практичної спрямованості хімічних знань сприятиме проведення тематичних екскурсій, об’єкти яких орієнтовні й залежать від регіональних умов.

Вивчення хімії потребує раціонального застосування способів дій, засобів і методів навчання. Організації навчання хімії сприятиме використання перевірених шкільною практикою  групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, тренінгових занять. У сучасних умовах важливим методичним орієнтиром є формування в учнів уміння вчитись і його реалізація в самостійній навчальній діяльності. Пріоритетний вибір методики навчання належить учителеві.

Важливим джерелом знань, засобом створення проблемних ситуацій, закріплення та перевірки засвоєння навчального матеріалу, розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний експеримент ірозв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач, а також передбачено досліди, які можна виконувати в домашніх умовах під наглядом батьків.

 Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги токсичність речовин і правила техніки безпеки, учитель на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент, як демонстраційний, так і лабораторний.

Ефективність засвоєння знань можна підвищити завдяки застосуванню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Вони сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхньої самостійності в опануванні знань, формуванню ключових компетентностей, посиленню позитивної мотивації навчання. Засоби на електронних носіях дають змогу унаочнити навчальний зміст, зокрема той, що стосується внутрішньої будови речовин чи хімічних процесів, недоступних для спостереження в умовах шкільної лабораторії.

            У програмі не лише визначено зміст навчального матеріалу, а й сформульовано основні вимоги до навчальних досягнень учнів з кожної теми. У цих вимогах опосередковано відбито ключові компетентності учнів через способи дій на різних пізнавальних рівнях: учень називає, наводить приклади, описує (початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює судження, оцінює (високий рівень, перенесення знань).

Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети навчання за кожною темою програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.

Розподіл годин у програмі орієнтовний. Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах теми. Резервні години використовуються на розсуд учителя залежно від об’єктивних обставин.

  

7-й клас

(Усього 52 години, 1,5 год на тиждень, із них 5 год — резервних)

К-ть г-н	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
3	Вступ      Хімія — природнича наука. Речовини та їх перетворення у навколишньому світі.      Короткі відомості з історії хімії.      Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом.	Учень/учениця:    називає основне обладнання кабінету хімії, лабораторний посуд;    знає і розуміє правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;   висловлює судження про застосування хімічних знань та історію їхнього розвитку.
Демонстрації:1. Взаємодія харчової соди (натрій гідрогенкарбонату) з оцтом (водним розчином етанової кислоти). 2. Зміна забарвлення індикаторів у різних середовищах. Практичні роботи:  1. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я.
21	Тема 1. Початкові хімічні поняття      Фізичні тіла. Матеріали. Речовини. Молекули. Атоми. Як вивчають речовини. Спостереження й експеримент у хімії.      Фiзичні властивості речовин. Чисті речовини і суміші (однорідні, неоднорідні). Способи розділення сумішей.      Атом, його склад. Хімічні елементи, їхні назви і символи. Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Структура періодичної системи.      Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних елементів. Хімічні формули речовин. Прості та складні речовини. Багатоманітність речовин.      Метали й неметали. Металічні та неметалічні елементи, їх розміщення в періодичній системі.      Валентність хімічних елементів. Складання формул бінарних сполук за валентністю елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Зв'язок між розміщенням елемента у періодичній системі та його валентністю.      Відносна молекулярна маса, її обчислення за хімічною формулою.      Масова частка елемента в складній речовині.      Фізичні та хімічні явища. Хімічні реакції та явища, що їх супроводжують. Хімічні властивості речовин.	Учень/учениця:    називає хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською номенклатурою, записує їхні символи;    описує якісний і кількісний склад речовин за хімічними формулами, явища, які супроводжують хімічні реакції;    наводить приклади металічних і неметалічних елементів, простих і складних речовин, хімічних явищ у природі та побуті;    розрізняє фізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні та хімічні явища, фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості й складні речовини, металічні та неметалічні елементи, метали й неметали, атоми, молекули;    пояснює зміст хімічних формул;    використовує періодичну систему як довідкову для визначення відносної атомної маси і  валентності елементів;    складає формули бінарних сполук за валентністю елементів; визначає валентність елементів за формулами бінарних сполук;    обчислює відносну молекулярну масу речовини за її формулою, масову частку елемента в складній речовині;    спостерігає хімічні явища й описує спостереження, формулює висновки;    уміло поводиться з лабораторним обладнанням;    дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;    виконує найпростіші лабораторні операції з нагрівання речовин, розділення сумішей;    висловлює судження про багатоманітність речовин.
Розрахункові задачі: 1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою. 2. Обчислення масової частки елемента в складній речовині. Демонстрації: 3-7. Хімічні реакції, що супроводжуються виділенням газу, випаданням осаду, зміною забарвлення, появою запаху, тепловим ефектом. 8. Зразки металів і неметалів. 9. Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Лабораторні досліди: 1. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин. Опис спостережень. Формулювання висновків. 2. Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин. 3. Проведення хімічних реакцій. Практичні роботи: 2. Розділення неоднорідної суміші. 3. Дослідження фізичних і хімічних явищ. Домашній експеримент: 1. Взаємодія харчової соди з соком квашеної капусти, лимонною кислотою, кефіром. 2. Очищення води від накипу фільтруванням після її кип’ятіння.
13	Тема 2. Кисень      Повітря, його склад.      Оксиген. Поширеність Оксигену в природі. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі. Фізичні властивості кисню.      Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій. Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння.      Добування кисню в лабораторії та промисловості. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор. Способи збирання кисню. Доведення наявності кисню.      Хімічні властивості кисню: взаємодія з простими речовинами (вуглець, водень, сірка, магній, залізо, мідь). Реакція сполучення.      Поняття про оксиди, окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання).      Взаємодія кисню зі складними речовинами (повне окиснення метану, гідроген сульфіду, глюкози).      Умови виникнення та припинення горіння.      Маркування небезпечних речовин.      Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря. Застосування та біологічна роль кисню.	Учень/учениця:    називає склад молекул кисню, оксидів, якісний та кількісний склад повітря;    наводить приклади оксидів, реакцій розкладу і сполучення; приклади   маркування небезпечних речовин;    описує поширеність Оксигену у природі; історію відкриття кисню, його фізичні властивості;    розрізняє процеси горіння, повільного окиснення, дихання, реакції розкладу і сполучення;    характеризує хімічні властивості кисню;    пояснює суть реакцій розкладу і сполучення, процесів окиснення, колообігу Оксигену; сутність закону збереження маси речовин, рівнянь хімічних реакцій    аналізує умови процесів горіння та повільного окиснення;    обґрунтовує застосування кисню;    складає рівняння реакцій: добування кисню з гідроген пероксиду; кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом;    використовує лабораторний посуд для добування (з гідроген пероксиду) і збирання кисню;    визначає наявність кисню дослідним шляхом;    оцінює роль кисню в життєдіяльності організмів, роль озону в атмосфері, вплив діяльності людини на чистоту повітря;    дотримується запобіжних заходів під час використання процесів горіння;    дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.
Демонстрації: 10. Дослід, що ілюструє закон збереження маси речовин. 11. Добування кисню з гідроген пероксиду. 12. Збирання кисню витісненням повітря та витісненням води. 13. Доведення наявності кисню. 14. Спалювання простих і складних речовин. 15. Маркування небезпечних речовин. Практичні роботи: 4. Добування кисню з гідроген пероксиду, збирання, доведення його наявності.   Домашній експеримент: 3. Дія гідроген пероксиду на сирі та відварені овочі, м’ясо.
10	Тема 3. Вода      Вода, склад її молекули, поширеність у природі, фізичні властивості. Вода – розчинник.      Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина.      Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину.      Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів: кислоти й основи. Поняття про індикатори.      Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Кислотні дощі. Проблема чистої води. Охорона водойм від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах.	Учень:    називає склад молекули води;    наводить приклади водних розчинів; формули кислот і основ;    описує поширеність води у природі, фізичні властивості води;    розрізняє розчинник і розчинену речовину;    обґрунтовує значення розчинів у природі та житті людини;    складає рівняння реакцій води з   кальцій оксидом, натрій оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV) оксидом;    обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині;    виготовляє розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини;    розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги;    оцінює роль води  в життєдіяльності організмів;    висловлює судження про вплив діяльності людини на чистоту водойм та їх охорону від забруднень;    використовує набуті знання та навички в побуті та для збереження довкілля.
Розрахункові задачі: 3. Обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині. Демонстрації: 16. Виготовлення розчинів. 17. Взаємодія кальцій оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори.   18. Взаємодія фосфор(V) оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори.   Лабораторні досліди: 5. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими частками розчинених речовин. 6. Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами. Домашній експеримент: 4. Виготовлення водного розчину кухонної солі. 5. Очищення води кип’ятінням і за допомогою побутового фільтру

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Хімічні лабораторії промислових і сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів. Пожежне депо. Водоочисна станція.

8-й клас

(Усього 70 годин, 2 год на тиждень, із них 10 год — резервних)

К-ть г-н	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
2	Повторення найважливіших питань  курсу хімії 7 класу Найважливіші хімічні поняття.	Учень: називає хімічні елементи;   наводить приклади (формули і назви) простих і складних речовин, оксидів, основ, кислот, рівнянь реакцій;
15	Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома Короткі історичні відомості про спроби класифікації хімічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени. Періодичний закон Д.І. Менделєєва. Періодична система хімічних елементів. Будова атома. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число. Нуклід. Ізотопи. Сучасне формулювання періодичного закону. Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів 1-3 періодів. Стан електронів у атомі. Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в атомах елементів 1-3 періодів. Електронні та графічні електронні формули атомів. Основний і збуджений стани атома. Поняття про радіус атома. Періодична система хімічних елементів з позиції теорії будови атома. Характеристика хімічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома. Значення періодичного закону.	Учень: формулює сучасне означення періодичного закону; описує структуру періодичної системи; наводить приклади стабільних та радіоактивних ізотопів, лужних, інертних елементів, галогенів; розрізняє атомне ядро, електрони, протони, нейтрони; періоди, групи, головні та побічні підгрупи періодичної системи; металічні та неметалічні елементи; характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці; стан електронів у атомах; склад ядер (кількість протонів і нейтронів у нукліді), розподіл електронів (за енергетичними рівнями та підрівнями) в атомах елементів малих періодів; хімічний елемент за його положенням у періодичній системі та будовою атома, зміни радіусів атомів у періодах і підгрупах; пояснює періодичність зміни властивостей хімічних елементів; залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної будови атомів; аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента; обґрунтовує фізичну сутність періодичного закону; записує електронні та графічні електронні формули атомів елементів малих періодів, атомів неметалічних елементів 2-го і 3-го періодів у збудженому стані; використовує інформацію, закладену в періодичній системі, для класифікації  елементів (металічний або неметалічний),   та визначення їхньої  валентності, класифікації простих речовин (метал або неметал), визначення хімічного характеру оксидів, гідратів оксидів; оцінює наукове значення періодичного закону; усвідомлює значення та небезпеку радіонуклідів.
Демонстрації: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми). Моделі атомів. Форми електронних орбіталей.
9	Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини Природа хімічного зв’язку. Електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його утворення. Полярний і неполярний ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул. Йони. Йонний зв’язок,  його утворення. Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення елемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення елементів. Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток.	Учень: називає  види хімічного зв’язку, типи кристалічних ґраток; наводить приклади сполук із ковалентним (полярним і неполярним) та йонним хімічним зв’язком, атомними, молекулярними та йонними кристалічними ґратками; розрізняє валентність і ступінь окиснення елемента; пояснює утворення йонного, ковалентного (полярного і неполярного) зв’язків; характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків, кристалічної будови речовин   з різними видами хімічного зв’язку;    обґрунтовує природу хімічних зв’язків; фізичні властивості речовин залежно від їхньої  будови; прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічних ґраток; визначає ступені окиснення елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках, полярність ковалентного зв’язку; складає електронні формули молекул, хімічні формули бінарних сполук за ступенями окиснення елементів; використовує поняття електронегативності для  характеристики хімічних зв’язків.
Демонстрації: 4. Моделі кристалічних ґраток різних типів. 5. Речовини з різними типами кристалічних ґраток. 6. Фізичні властивості речовин із різними типами кристалічних ґраток. Лабораторні досліди: 1. Ознайомлення з властивостями речовин з різними типами кристалічних ґраток.
9	Тема 3. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро. Молярна маса. Закон Авогадро. Молярний об’єм газів. Відносна густина газів.	Учень: називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро; пояснює сутність фізичної величини кількість речовини; встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, молярним об’ємом, кількістю речовини); обчислює число частинок (атомів, молекул, йонів) у певній кількості речовини; молярну масу, масу і кількість речовини; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом.
Розрахункові задачі: 1. Обчислення числа частинок (атомів, молекул, йонів)  у певній кількості речовини. 2. Обчислення за хімічною формулою  маси даної кількості речовини  і кількості речовини за відомою масою. 3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов. 4. Обчислення з використанням  відносної густини газів.
25	Тема 4. Основні класи неорганічних сполук Класифікація неорганічних сполук, їхні склад і номенклатура. Фізичні властивості оксидів. Хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами. Фізичні властивості кислот. Хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами, основами, солями. Ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами. Фізичні властивості основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Хімічні властивості нерозчинних основ: взаємодія з кислотами і розкладання внаслідок нагрівання. Заходи безпеки під час роботи з лугами. Поняття про амфотерні гідроксиди. Фізичні властивості середніх солей. Хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями. Загальні способи добування оксидів, кислот, основ і середніх солей. Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук. Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля.		Учень: називає оксиди, основи, кислоти, середні солі за сучасною науковою українською номенклатурою, індикатори (лакмус, метиловий оранжевий, фенолфталеїн, універсальний індикатор); описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі; наводить приклади оснóвних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, середніх солей; класифікує неорганічні сполуки; розрізняє несолетворні (CO, N2O, NO) й солетворні оксиди (кислотні, основні), розчинні й нерозчинні основи, кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові) та основністю, амфотерні гідроксиди, середні солі; реакції заміщення, обміну, нейтралізації; характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей; порівнює за хімічними властивостями основні та кислотні оксиди, луги і нерозчинні основи; встановлює генетичні зв’язки між простими і складними речовинами, основними класами неорганічних сполук; обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин; прогнозує перебіг хімічних реакцій солей і кислот з металами, використовуючи ряд активності; складає хімічні формули оксидів, основ, кислот, середніх солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів (взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами), лугів (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами та солями в розчині), нерозчинних основ (взаємодія з кислотами, розкладання під час нагрівання), кислот (взаємодія з металами, основними оксидами, основами та солями), амфотерних гідроксидів (взаємодія з лугами і сильними кислотами), середніх солей (взаємодія з металами, кислотами — хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, солями); способи добування оксидів (взаємодія простих і складних речовин із киснем, розкладання нерозчинних основ, деяких кислот і солей під час нагрівання), лугів (взаємодія лужних і лужноземельних (крім магнію) металів із водою, оксидів лужних і лужноземельних елементів із водою) й нерозчинних основ (взаємодія солей із лугами), кислот (взаємодія кислотних оксидів із водою, неметалів із воднем, солей із кислотами), середніх солей (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів з лугами, лугів із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, кислотних оксидів з основними оксидами, солей із солями, солей із металами (реакції здійснюють у розчинах), металів із неметалами;      використовує сучасну українську номенклатуру основних класів неорганічних сполук; таблицю розчинності кислот, основ та солей для складання рівнянь хімічних реакцій; індикатори для виявлення кислот і лугів;   обчислює за рівняннями хімічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н.у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції; планує експеримент, проводить його, описує спостереження, робить висновки; розв’язує експериментальні задачі; висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань; про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини; оцінює значення найважливіших представників основних класів неорганічних сполук; дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами.
Розрахункові задачі: 5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій. Демонстрації: 7. Зразки оксидів. 8. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою. 9. Зразки кислот. 10. Хімічні властивості кислот. 11. Зразки основ. 12. Хімічні властивості основ. 13 Добування хлоридної кислоти і досліди з нею. 14. Доведення амфотерності цинк гідроксиду. 15. Таблиця розчинності кислот, основ та солей. 16. Зразки солей. 17. Хімічні властивості солей. 18. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження добутого розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин. 19. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація лугом. Лабораторні досліди: 2. Дія водних розчинів лугів на індикатори. 3. Взаємодія лугів із кислотами в розчині. 4. Взаємодія нерозчинних основ із кислотами. 5. Термічне розкладання нерозчинних основ. 6. Дія водних розчинів кислот на індикатори. 7. Взаємодія хлоридної кислоти з металами. 8. Взаємодія металів із солями у водному розчині. 9. Взаємодія солей з лугами у водному розчині. 10. Реакція обміну між солями в розчині. 11. Розв’язування експериментальних задач. Практичні роботи: 1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук. 2. Розв’язування експериментальних задач. Домашній експеримент: 1. Взаємодія яєчної шкаралупи з оцтом. 2. Дія на сік буряка оцту, лимонного соку, розчину харчової соди, мильного розчину.

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.

9-й клас

(Усього 70 годин, 2 год на тиждень, із них 10 год — резервних)

К-ть г-н		Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
3		Повторення найважливіших питань курсу хімії 8 класу      Склад і властивості основних класів неорганічних сполук. Хімічний зв’язок і будова речовини.		Учень:    наводить приклади (назви і формули) неорганічних сполук основних класів;    класифікує неорганічні сполуки;    характеризує йонний і ковалентний хімічні зв’язки; хімічні властивості основних класів неорганічних сполук;    порівнює склад і властивості неорганічних сполук різних класів; властивості речовин  атомної, молекулярної та йонної будови;    обґрунтовує залежність властивостей речовин від їхньої будови.
20		Тема 1. Розчини      Поняття про дисперсні системи. Колоїдні та істинні розчини.      Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок.      Розчинність речовин, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені, концентровані й розведені розчини.     Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Розчинення як фізико-хiмічний процес. Кристалогідрати.      Електролітична дисоціація. Електроліти й неелектроліти. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах. Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні й слабкі електроліти.       Поняття про рН розчину.      Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу. Йонно-молекулярні рівняння хімічних реакцій. Виявлення у розчині гідроксид-іонів та йонів Гідрогену.    Якісні реакції на  хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони.     Застосування якісних реакцій.		Учень:    наводить приклади колоїдних та істинних розчинів, розчинників,суспензій, емульсій, електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;   описуєрозчинення речовин у воді як фізико-хімічне явище; якісні реакції на   хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони; виявлення у розчині гідроксид- іонів та йонів  Гідрогену;    розрізняє компоненти розчину, насичені й ненасичені розчини, катіони й аніони, електроліти й неелектроліти, сильні й слабкі електроліти; рН лужного, кислого та нейтрального середовища;    характеризує електроліти за ступенем дисоціації;    пояснює суть процесу електролітичної дисоціації, вплив різних чинників на розчинення; утворення водневого зв’язку;    обґрунтовує перебіг реакцій між електролітами у водних розчинах;    складає рівняння електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, рівняння реакцій обміну в повній та скороченій йонній формах; рівняння якісних реакцій на  хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони в молекулярній та йонній формах;    проводить реакції між розчинами електролітів з урахуванням умов їх перебігу; якісні реакції нахлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони; виявлення у розчині гідроксид- іонів та йонів  Гідрогену;    обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині, виготовленому з кристалогідрату;    використовує спостереження і експеримент якметоди наукових досліджень; якісні реакції для виявлення деяких йонів у розчині;   оцінює важливість рН розчинів для визначення якості харчової, косметичної продукції тощо;     висловлює судження про значення розчинів у природі та житті людини; про застосування знань про способи виявлення окремих йонів.
Розрахункові задачі: 1. Розв’язування задач на приготування розчинів із кристалогідратів. Демонстрації: 1. Теплові явища під час розчинення (розчинення амоній нітрату і концентрованої сульфатної кислоти у воді). 2. Дослідження речовин та їхніх водних розчинів на електричну провідність (кристалічний натрій хлорид, дистильована вода, розчин натрій хлориду, кристалічний цукор, розчин цукру, хлоридна кислота). 3. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах. Лабораторні досліди: 1. Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах. 2. Встановлення приблизного значення рН води, лужних і кислих розчинів (натрій гідроксиду, хлоридної кислоти, харчової і косметичної продукції) за допомогою універсального індикатора. 3. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах,  що супроводжуються випаданням осаду. 4. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах,  що супроводжуються виділенням газу. 5. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах,  що супроводжуються утворенням води. 6. Виявлення хлорид-іонів у розчині. 7. Виявлення бромід-іонів у розчині. 8. Виявлення йодид-іонів у розчині. 9. Виявлення сульфат-іонів у розчині. 10. Виявлення ортофосфат-іонів у розчині. 11. Виявлення карбонат-іонів у розчині. Практичні роботи: 1. Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах. 2. Розв’язування експериментальних задач. Домашній експеримент: 1. Вирощування кристалів. 2. Приготування страв, основою яких є колоїдні розчини (желе, кисіль тощо). 3. Виявлення карбонат-іонів у мінеральній воді.
12		Тема 2. Хімічні реакції      Класифікація хімічних реакцій за кількістю і складом реагентів та продуктів реакцій: реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.      Окисно-відновні реакції. Процеси окиснення, відновлення, окисники, відновники.      Складання рівнянь окисно-відновних реакцій.      Значення окисно-відновних процесів у житті людини, природі й техніці.      Тепловий ефект хімічної реакції. Екзотермічні та ендотермічні реакції. Термохімічне рівняння.      Оборотні й необоротні реакції.      Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників.		Учень:    наводить приклади основних типів хімічних реакцій; відновників і окисників;    класифікує реакції за різними ознаками;    розрізняє реакції сполучення, заміщення, обміну, розкладу; окисно-відновні та реакції без зміни ступеня окиснення; екзо- та ендотермічні, оборотні й необоротні реакції; окисники і відновники;    характеризує процеси окиснення, відновлення, сполучення, розкладу, заміщення, обміну; вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій; роль окисно-відновних процесів у довкіллі;    обґрунтовує процеси окиснення та відновлення з погляду електронної будови атомів;    складає рівняння найпростіших окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння; рівняння оборотних і необоротних реакцій;    застосовує закон збереження маси для складання рівнянь хімічних реакцій;    висловлює судження про значення  хімічних реакцій та знань про них у природі та побуті.
Демонстрації: 4. Реакції розкладу, сполучення, заміщення, обміну, екзо- та ендотермічні реакції. 5. Залежність швидкості реакцій металів (цинк, магній, залізо) з хлоридною кислотою від активності металу та концентрації кислоти. Лабораторні досліди: 12. Вплив площі поверхні контакту реагентів, концентрації і температури на швидкість реакції цинку з хлоридною кислотою.
20		Тема 3. Початкові поняття про органічні сполуки Особливості органічних сполук (у порівнянні з неорганічними). Метан як представник насичених вуглеводнів. Молекулярна і структурна формули метану. Гомологи метану, їхні молекулярні формули та назви. Фізичні властивості метану і його гомологів. Етен (етилен) і етин (ацетилен) як представники ненасичених вуглеводнів, їхні молекулярні і структурні формули, фізичні властивості. Горіння вуглеводнів. Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену. Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вуглля – природні джерела вуглеводнів. Застосування вуглеводнів. Поняття про спирти на прикладі етанолу і гліцеролу, їхні молекулярні, структурні формули, фізичні властивості. Горіння етанолу. Якісна реакція на гліцерол. Отруйність етанолу. Згубна дія алкоголю на організм людини. Етанова (оцтова) кислота, її молекулярна і структурна формули, фізичні властивості. Хімічні властивості етанової кислоти: електролітична дисоціація, взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями. Застосування етанової кислоти. Поняття про вищі (насичені й ненасичені) карбонові кислоти. Мило, його склад, мийна дія. Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Жири у природі.   Біологічна роль жирів. Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза. Молекулярні формули, фізичні властивості, поширення і утворення в природі. Крохмаль і целюлоза - природні полімери. Якісні реакції на глюкозу і крохмаль. Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль. Білки: склад і будова. Біологічна роль амінокислот і білків.        Природні й синтетичні органічні сполуки.        Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.		Учень:    називає найважливіші органічні сполуки (метан, етен, етин, етанол, гліцерол, етанова кислота, глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза);    наводить приклади гомологів метану; природних і синтетичних речовин;    розрізняє за складом метан, етен, етин, етанол, гліцерол, етанову кислоту, глюкозу, сахарозу, крохмаль, целюлозу, мило, жири, вуглеводи, білки, проліетилен;   порівнює органічні й неорганічні речовини, крохмаль і целюлозу, склад гомологів метану;    характеризує склад, фізичні  властивості метану, етену, етину, етанолу, гліцеролу, етанової кислоти, жирів, глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози, білків, поліетилену; реакції горіння органічних речовин;   деякі хімічні властивості етанової кислоти;    обґрунтовує роль органічних сполук у живій природі;    складає молекулярні й структурні формули метану та його гомологів, етену, етину, етанолу, гліцеролу, етанової кислоти; молекулярні формули глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози; рівняння реакцій горіння метану, етену й етину, етанолу, етанової кислоти (електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями); загальну схему полімеризації етену;    визначає дослідним шляхом гліцерол, етанову кислоту, глюкозу, крохмаль;    розв’язує розрахункові задачі на обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями та  інших раніше вивчених типів на прикладі органічних сполук;    оцінює згубну дію алкоголю на здоров’я; вплив продуктів синтетичної хімії на навколишнє середовище в разі неправильного використання їх;    висловлює судження щодо значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, харчуванні, охороні здоров’я тощо; захисту довкілля від стійких органічних забруднювачів;    дотримується правил безпечного поводження з горючими речовинами, побутовими хімікатами.
Розрахункові задачі: 2. Обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями. Демонстрації: 6. Моделі молекул вуглеводнів. 7. Горіння парафіну, визначення його якісного складу за продуктами згоряння. 8. Горіння етину. 9. Виявлення властивостей поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів. 10. Досліди з гліцеролом: розчинність у воді, взаємодія з купрум(ІІ) гідроксидом. 11. Дія етанової кислоти на індикатори. 12. Взаємодія етанової кислоти з металами, лугами.    Лабораторні досліди: 13. Ознайомлення зі зразками виробів із поліетилену. 14. Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом. 15. Відношення крохмалю до води (розчинність, утворення клейстеру). 16. Взаємодія крохмалю з йодом. Практичні роботи: 3. Властивості етанової кислоти. 4. Виявлення органічних сполук у харчових продуктах. Домашній експеримент: 4. Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.
5	Тема 4. Узагальнення знань з хімії       Будова речовин. Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв’язки між речовинами та їхні взаємоперетворення.        Місце хімії серед наук про природу, її значення для розуміння наукової картини світу. Хімія та екологія.             Хімічна наука і виробництво в Україні. Видатні вчені – творці хімічної науки.		Учень:    називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків;    найважливіші хімічні виробництва в Україні;    наводить приклади взаємозв’язків між речовинами; застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті;    характеризує значення хімії в житті суспільства, збереженні довкілля, здоров’я людей;
			обґрунтовує роль хімії у пізнанні будови речовин та хімічних процесів; критично ставиться до хімічної інформації з різних джерел; оцінює значення хімічних знань як складової загальної культури людини;