Шановні батьки!
20.04.2016 року о 18.00 відбудуться батьківські збори
"Виховання в сім'ї: запобігання жорстокості і насиллю"
План
1.Вступне слово класного керівника "Інформаційне повідомлення про проблеми насильства та жорстокості "
2. Виступ психолога "Корінь насильства"
3. Успішність учнів класу у другій половині ll семестру.
4.Підготовка до закінчення навчального року.
5. Різне.
пʼятницю, 15 квітня 2016 р.
Батьківський лекторій. Проблеми насилля над дитиною. Насилля в сім'ї
Насильство в сім’ї в його різних формах набуло таких масштабів і глибини, які загрожують безпеці суспільства і особи.
Зрозуміло, що насильство в сім’ї – явище не специфічно українське, а універсальне, загальне. У різних формах і проявах воно існує в усіх без виключення країнах, незалежно від їх суспільного і державного устрою. Жорстоке поводження з дітьми у сім’ях – не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. До того ж в українському суспільстві «не прийнято» говорити про такі речі. На жаль, часто ми стикаємося з тим, як один із батьків мовчки спостерігає за знущаннями над своєю дитиною з боку свого чоловіка чи дружини. Більшість із тих вважає, що це їхні родинні справи, і ті хто не повинен втручатися у «процес виховання».
Хочу зазначити, що не лише побиття або знущання можна назвати жорстоким ставленням. Сюди також можна включити і емоційне насильство, батьківську неувагу, небезпечну для розвитку дитини поведінку батьків.
За статистикою у США кілька років тому було зареєстровано понад мільйон випадків поганого поводження з дітьми. З тих переважна більшість це – фізичні кривдження та сексуальне знущання. Понад тисячу дітей померли від фізичного насильства та занедбання. У Росії щорічно 17 тисяч дітей стають жертвами насильницьких дій, з тих 2 тисяч виявляються жертвами вбивств. В Україні минулого року від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашньої тиранії діти у віці до 10 років. Причому кожен третій із них не вчився у школі – чи то батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то дітлахам просто ні в чому відвідувати заняття.
Проблема насильства щодо дітей ускладнюється соціально-економічною нестабільністю у суспільстві: у нашій країні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де дорослі постійно перебувають у пошуках роботи, шматки хліба для себе і своїх дітей, із них – 60 тисяч сімей, де проживає понад 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними.
Психологи зазначають: жорстоке поводження з дітьми – це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві страждали від насильства в родині. Іноді вони намагаються виправити власні помилки і використовують для того своїх дітей, як мішень. І цей сценарій може повторюватись декілька поколінь. Часто трапляються й таке, що в людині ще не сформувалися відчуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною в тій чи іншій ситуації, людина стає агресивною і всі проблеми вирішує одним способом – образами або побиттям. Такі батьки часто не сприймають всерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати своїх дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою. Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють дітям, зневажають, примушують, принижують і втручаються в особистий простір своїх дітей. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб для задоволення власних егоїстичних потреб, часто не усвідомлюючи шкоди, якої завдають дитині. Такі діти страждають від психологічних травм. Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для їх же добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання. Таким батькам важливо змінити неправильне сприйняття свого дитинства, щоб не перенести на власних дітей принцип «для твого ж добра». Деякі батьки відчувають, що поводячись так зі своїми дітьми, вони доводять собі, що їхні батьки дійсно любили їх, їм важко подивитися в обличчя тому факту, що батьки не любили і, можливо, не могли любити їх так сильно, як вони в тому мали потребу. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх. На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова.
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. Батьки порушують права дитини, якщо:
Основна стратегія запобігання дитячим психічним – це виховання дитини в атмосфері постійної безумовної любові і турботи. Відомий американський психотерапевт Бері Уайндхольд стверджує, що для нормального емоційного дозріванням дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, співали їм пісні і задовольняли всі їх основні потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе. Адже діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявити турботу і співчуття до інших людей.
Щоб подолати насильство в сім’ї, я хочу запропонувати такі шляхи вирішення проблеми: довіряйте вашій дитині та поважайте її. Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.
Зрозуміло, що насильство в сім’ї – явище не специфічно українське, а універсальне, загальне. У різних формах і проявах воно існує в усіх без виключення країнах, незалежно від їх суспільного і державного устрою. Жорстоке поводження з дітьми у сім’ях – не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. До того ж в українському суспільстві «не прийнято» говорити про такі речі. На жаль, часто ми стикаємося з тим, як один із батьків мовчки спостерігає за знущаннями над своєю дитиною з боку свого чоловіка чи дружини. Більшість із тих вважає, що це їхні родинні справи, і ті хто не повинен втручатися у «процес виховання».
Хочу зазначити, що не лише побиття або знущання можна назвати жорстоким ставленням. Сюди також можна включити і емоційне насильство, батьківську неувагу, небезпечну для розвитку дитини поведінку батьків.
За статистикою у США кілька років тому було зареєстровано понад мільйон випадків поганого поводження з дітьми. З тих переважна більшість це – фізичні кривдження та сексуальне знущання. Понад тисячу дітей померли від фізичного насильства та занедбання. У Росії щорічно 17 тисяч дітей стають жертвами насильницьких дій, з тих 2 тисяч виявляються жертвами вбивств. В Україні минулого року від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашньої тиранії діти у віці до 10 років. Причому кожен третій із них не вчився у школі – чи то батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то дітлахам просто ні в чому відвідувати заняття.
Проблема насильства щодо дітей ускладнюється соціально-економічною нестабільністю у суспільстві: у нашій країні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де дорослі постійно перебувають у пошуках роботи, шматки хліба для себе і своїх дітей, із них – 60 тисяч сімей, де проживає понад 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними.
Психологи зазначають: жорстоке поводження з дітьми – це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві страждали від насильства в родині. Іноді вони намагаються виправити власні помилки і використовують для того своїх дітей, як мішень. І цей сценарій може повторюватись декілька поколінь. Часто трапляються й таке, що в людині ще не сформувалися відчуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною в тій чи іншій ситуації, людина стає агресивною і всі проблеми вирішує одним способом – образами або побиттям. Такі батьки часто не сприймають всерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати своїх дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою. Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють дітям, зневажають, примушують, принижують і втручаються в особистий простір своїх дітей. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб для задоволення власних егоїстичних потреб, часто не усвідомлюючи шкоди, якої завдають дитині. Такі діти страждають від психологічних травм. Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для їх же добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання. Таким батькам важливо змінити неправильне сприйняття свого дитинства, щоб не перенести на власних дітей принцип «для твого ж добра». Деякі батьки відчувають, що поводячись так зі своїми дітьми, вони доводять собі, що їхні батьки дійсно любили їх, їм важко подивитися в обличчя тому факту, що батьки не любили і, можливо, не могли любити їх так сильно, як вони в тому мали потребу. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх. На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова.
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. Батьки порушують права дитини, якщо:
· знущаються над дитиною;
· б’ють її;
· завдають шкоди здоров’ю дитині;
· залякують дитину, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);
· порушують її статеву недоторканість;
· навіюють страх за допомогою тестів, поглядів;
· перебивають дитину під час розмови;
· ізолюють дитину;
· контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;
· використовують образливі прізвиська;
· соромлять дитину;
· використовують її як передавача інформації між батьками під час конфліктів у сім’ї;
· контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;
· ігнорують її;
· не задовольняють її основні потреби;
· використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучення;
· погрожують залишити її;
· погрожують фізичною розправою;
· поводяться з дитиною, як із прислугою;
· відмовляються повідомити про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.
Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.· б’ють її;
· завдають шкоди здоров’ю дитині;
· залякують дитину, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);
· порушують її статеву недоторканість;
· навіюють страх за допомогою тестів, поглядів;
· перебивають дитину під час розмови;
· ізолюють дитину;
· контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;
· використовують образливі прізвиська;
· соромлять дитину;
· використовують її як передавача інформації між батьками під час конфліктів у сім’ї;
· контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;
· ігнорують її;
· не задовольняють її основні потреби;
· використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучення;
· погрожують залишити її;
· погрожують фізичною розправою;
· поводяться з дитиною, як із прислугою;
· відмовляються повідомити про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.
Основна стратегія запобігання дитячим психічним – це виховання дитини в атмосфері постійної безумовної любові і турботи. Відомий американський психотерапевт Бері Уайндхольд стверджує, що для нормального емоційного дозріванням дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, співали їм пісні і задовольняли всі їх основні потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе. Адже діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявити турботу і співчуття до інших людей.
Щоб подолати насильство в сім’ї, я хочу запропонувати такі шляхи вирішення проблеми: довіряйте вашій дитині та поважайте її. Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.
· Визнавайте право дитини на особисте життя.
· Довіряйте дітям.
· Поважайте почуття іншого з батьків.
· Забезпечте емоційний комфорт.
· Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті.
· Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають.
· Забезпечте фізичну безпеку.
· Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
· Підтримуйте сімейний розклад дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
· Навчайте свою дитину правил особистої гігієни і правильного харчування.
· Слідкуйте за дисципліною:
· Будьте послідовним.
· Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
· Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного.
· Давайте постанови, а не покарання.
· Приділяйте дитині свій час і увагу.
· Беріть участь у житті дитині: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
· Залучайте дітей до своїх заходів.
· Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
· Турбуйтеся про себе:
· Залишайте для себе час.
· Турбуйтеся про своє здоров’я.
· Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
· Приймайте любов.
· Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає». Не звинувачуйте дитину.
Заохочення та підтримка:· Довіряйте дітям.
· Поважайте почуття іншого з батьків.
· Забезпечте емоційний комфорт.
· Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті.
· Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають.
· Забезпечте фізичну безпеку.
· Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
· Підтримуйте сімейний розклад дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
· Навчайте свою дитину правил особистої гігієни і правильного харчування.
· Слідкуйте за дисципліною:
· Будьте послідовним.
· Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
· Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного.
· Давайте постанови, а не покарання.
· Приділяйте дитині свій час і увагу.
· Беріть участь у житті дитині: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
· Залучайте дітей до своїх заходів.
· Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
· Турбуйтеся про себе:
· Залишайте для себе час.
· Турбуйтеся про своє здоров’я.
· Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
· Приймайте любов.
· Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає». Не звинувачуйте дитину.
· Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво.
· Будьте позитивними.
· Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
· Відзначайте їхні успіхи.
· Навчайте їх необхідних навичок.
· Виявляйте зовні любов до дитини.
· Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
· Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль.
Консультанти «Телефону довіри» можуть допомогти окремим людям, але вони, на жаль, не спроможні вирішити загальної проблеми існування насильства в сім’ї. для запобігання жорстокому поводженню з дітьми в родинах необхідно творити в державі умови, які дали б змогу дітям індивідуально розвиватися, вільно мислити та чинити. Треба проводити з батьками освітню програму відносно важливості морального розвитку дитини. Також необхідне створення системи допомоги сім’ям та програм законного втручання на ранніх етапах скоєння насильства, щоб зробити життя дітей безпечнішим· Будьте позитивними.
· Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
· Відзначайте їхні успіхи.
· Навчайте їх необхідних навичок.
· Виявляйте зовні любов до дитини.
· Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
· Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль.
пʼятницю, 8 квітня 2016 р.
Акція "Збери кришечки для протезів воїнам"
Учні школи активно приймають участь волонтерській діяльності- допомагають воїнам АТО.
четвер, 7 квітня 2016 р.
7 квітня-Всесвітній день здоров'я
Кожен рік у всьому світі святкують Всесвітній день здоров’я.
Цей День відзначається 7
квітня починаючи з 1948 року.
Саме тоді була створена Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health
Organization), членами якої поступово ставали різні країни світу. На сьогодні
це двісті країн, які зробили свій вибір на користь здоров’я людей. Україна була однією із перших.
Починаючи з 1950 року
щорічне проведення Всесвітнього дня здоров’я стало доброю традицією. Його мета – допомогти людям
зрозуміти цінність свого здоров’я.
З цього приводу учні 7 класу підготували усний журнал "Хочеш довше жити-не починай курити", а 6 класу-"Бути здоровим-це модно!"
Підписатися на:
Дописи (Atom)